Влітку цього року відома дослідниця історії Нововодолажчини, письменниця Тетяна Кобзева започаткувала унікальний проєкт "Повернення у вічність", присвячений загиблим у російсько-українській війні Захисникам з Нововодолазької громади.
Цей проєкт задумано як серію документальних відеофільмів про кожного полеглого Героя – зі спогадами їхніх рідних, друзів та побратимів. Два фільми вже створено, вони доступні на каналі YouTube, де набрали по кілька тисяч переглядів. Втім це лише верхівка гігантського айсберга, адже Нововодолазька громада втратила на цій війні вже понад сотню своїх жителів – сміливих та роботящих хлопців… І кожен з них гідний того, аби теперішнє і наступні покоління знали про нього дещо більше, ніж лаконічні рядки некрологу.
Ми попросили Тетяну Кобзеву розповісти про те, як іде робота над проєктом «Повернення у вічність».
- Тетяно Василівно, як виникла ідея створення документально-меморіальних фільмів про сучасних Героїв Нововодолажчини?
- Спочатку це була ідея створення книги. Роботу над нею я розпочала ще у 2020 році. На той момент в першій фазі війни, під час АТО загинули троє мешканців нашої громади.
24 березня 2022 року я побачила у Фейсбук повідомлення про загибель Ігоря Корчака. Він першим з нововодолажчан загинув в цій фазі війни. Болісно сприйняла цю звістку – Ігор був однолітком мого сина.
Згодом чи не щодня почали приходити повідомлення про загибель моїх земляків. І тоді я повернулася до ідеї збору матеріалу для книги. Робити відео я тоді ще не планувала, хоча досвід створення фільмів про історію Нової Водолаги в мене вже був. Але все ж таки більше я схилялася до написання книги.
Я лише приблизно уявляла собі, якою буде майбутня книга, бо для цього потрібно мати загальну “картину” подій - бачити початок і завершення. Для мене було зрозумілим, що починати треба з 2014 року. А от закінчення книги я не бачила, бо війна, на жаль, затягнулася. Навіть будучи істориком, я не уявляла, що вона триватиме так довго, набуде таких масштабів і забере стільки життів.
Але просто сидіти і чекати на Перемогу – то не про мене. Я повинна вже сьогодні сказати своє слово про події, що відбуваються. І тоді виникла ідея створення серії окремих відео – про кожного з наших Героїв.
Влітку 2022 року я зверталася до батьків деяких загиблих, у нас було кілька зустрічей, і зрештою я зрозуміла, що ані фізично, ані морально не зможу цього подолати. Занурення в спогади було справжнім катуванням і для батьків, і для мене. На цьому я вимушена була призупинити цю роботу.
- І все ж таки два відеофільми були відзняті?
- Так. Першим я почала робити фільм про Ігоря Корчака. Кілька разів зустрічалася з його батьками, але в певний момент ми призупинили зйомки, бо спогади про єдиного сина були для них дуже болючими.
У подальшому на співпрацю погодилася мама мого колишнього учня Сергія Великородного - Людмила Федорівна. Своїми спогадами про Сергія поділилися також його брат Віталій, з яким вони разом воювали, дружина, син, побратими та однокласники. Завдяки їм я досить швидко, приблизно за 4 місяці, змонтувала це відео. Воно стало першим в проєкті «Повернення у вічність».
Але мені хотілося закінчити і фільм про Ігоря Корчака. Я дуже вдячна його батькам – Людмилі і Валерію – за те, що вони знайшли в собі сили повернутися до зйомок, хоча це було надзвичайно важко для них обох. До фільму також увійшли спогади дружини Ігоря, його однокласників і побратимів, які записували свої розповіді просто в окопах.
- Хто допомагає Вам створювати фільми? З кого складається ваша знімальна група?
- Шість років тому перші відео про історію Нової Водолаги мені допомогав робити мій син. Він практично все і робив, допоки я не навчилася. Отже, всю роботу над проєктом “Повернення у вічність” я виконую сама у свій вільний час. Це цілком волонтерський проєкт. Наразі обидва фільми набрали по кілька тисяч переглядів в YouTube – люди цікавляться і переглядають їх.
- Про кого буде Ваш черговий фільм?
- Поки що мені це невідомо. В громаді вже знають про мій проєкт «Повернення у вічність». Люди бачили перші фільми. Отже, зараз все залежить від бажання рідних загиблих хлопців.
Кілька сімей начебто погодилися взяти участь у зйомках, але не наважуються розпочати. Я не хочу їм зайвий раз нагадувати, наполягати, бо розумію, як це важко. Для відео необхідно максимум інформації. А це означає, що батькам треба згадати все про свою дитину – від народження і до останнього дзвінка з передової чи шпиталю. А це непросто, це боляче, і не всі готові пройти цей шлях.
Навіть мені морально дуже важко працювати над матеріалом. Щоб зробити фільм, який торкається серця глядача, я маю пережити це вдвічі емоційніше.
Я сподіваюся, що сім’ї все ж таки готують матеріали, які потім можна буде використати у фільмах. Адже з часом обов’язково щось забувається. Чому я спішила збирати інформацію про полеглих Героїв? Бо перша інформація – вона дуже жива, емоційна і правдива. За рік-два багато чого притупляється, стираються у пам’яті деталі. Я через це пройшла, коли працювала над книгою «Вогненні роки: Нововодолажчина у Другій світовій війні». На той час ще живі були ветерани, я з ними зустрічалася по кілька разів, а за 2-3 роки зверталася знову за уточненнями. І з подивом виявляла, що люди розповідають про ті самі події вже дещо по-іншому!
- Що ж, виходить замкнене коло: свіжі спогади нестерпно болючі, а з роками пам’ять стирає подробиці… Чи не розглядаєте Ви можливість починати записи фільмів зі спогадів, скажімо, друзів, а не рідних?
- Я віддаю перевагу батькам та найближчим людям. Вони, в свою чергу, можуть пропонувати інших учасників, які могли би поділитися спогадами про їхнього сина.
На жаль, з часом я зрозуміла ще одне: навіть якщо б родичі усіх загиблих погодилися записувати свої спогади, я все одно з усіма цими історіями одна не впоралась би. Бо їх тепер дуже багато – вже понад сто. Для того, щоб створити фільм про кожного, потрібні роки.
- Долі загиблих в цій війні Героїв - це такий короткий, але такий значущий період в історії Нововодолазької громади. Сподіваюсь, завдяки Вашому проєкту вони не зникнуть, про них знатимуть через століття…
- Я працюватиму і надалі. Скільки буде бажаючих - я постараюсь зробити фільми про кожного полеглого, бо розумію, що це дуже потрібно нашому суспільству.
Інтерв'ю провелаТетяна Буряковська
Переглянути фільми, які увійшли в проект Тетяни Кобзевої «Повернення у вічність», можна за посиланнями:
