Трагічна, приголомшлива звістка з фронту знову сколихнула Нововодолазьку громаду.
Поблизу населеного пункту Тимошівка Пологівського району Запорізької області загинув житель Нової Водолаги Владислав Олегович Кузьоменський, 11.06.1989 року народження.
Про це повідомила Нововодолазька селищна рада.
Владислав Кузьоменський служив оператором відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування штурмового батальйону Збройних Сил України. Його життя обірвалось 23 травня 2026 року під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії рф.
Недовгим, але сповненим відваги і мужності був військовий шлях Владислава. Боронити рідну державу від ворога він розпочав в жовтні минулого року. Швидко опанував нову професію й віддано захищав Батьківщину.
А вдома на нього чекали мама і тато, для яких він був єдиною дитиною, їх всесвітом. Вони жили його життям з дитинства, виховували в любові й безкінечній турботі. Для них він був найкращим сином, ніжним і люблячим. Він зростав вихованим і всебічно розвиненим. Цікавився і спортом, і музикою, був розумним і кмітливим, із захопленням вивчав історію України і був справжнім патріотом. А ще він ніколи нікого не ображав і не засуджував, ні за яких обставин. Дуже любив тварин, особливо собак. Навіть там, на війні, він піклувався про них, доглядав, годував і навіть лікував.
За характером Владислав був надзвичайно добрим і привітним, комунікабельним та легким у спілкуванні. З усіма знаходив спільні теми для розмови. На обличчі у нього завжди сяяла посмішка, у серці було стільки тепла й любові до життя, щирості та віри в краще, що здавалось ніякі перешкоди і негаразди не стануть на його життєвому шляху. Й після війни з новими силами, під мирним небом на рідній землі він побудує своє щасливе майбутнє.
Не повернути час назад, не виправити того, що сталося. Ніколи не загоїться рана від тяжкої, непоправної втрати у серці рідних і близьких Владислава. Вони сумуватимуть за ним щодня, згадуватимуть і подумки молитимуться за упокій його душі, у якій жило світло й завжди було місце для співчуття, підтримки і людяності.
Жодні слова не допоможуть пережити цей біль, але пам’ять про солдата Владислава Кузьоменського, який поклав своє життя за мир, вічно житиме в серцях тих, хто його знав, поважав і любив.
Вічна слава Герою!
