Щомиті вже котрий рік поспіль триває боротьба за вільну і незалежну Україну. Щогодини на невидимому фронті рідні зниклих безвісти докладають чималих зусиль, чекають усією душею новин, які додадуть віри, надії, чи подарують змогу провести в останню путь Героя, який поклав своє життя на полі бою.
Саме так тривало майже півроку. З 16 квітня 2025 року перервався зв’язок із нашим земляком, відважним воїном Бірьовим Сергієм Олександровичем, 30. 01.1979 року народження. Він загинув саме цього дня в районі населеного пункту Новооленівка Краматорського району Донецької області. Лише через кілька місяців за допомогою ДНК-експертизи вдалося офіційно підтвердити його загибель. Цю сумну звістку оприлюднила Нововодолазька селищна рада.
Сергій був водієм-електриком відділення польового водопостачання інженерно-технічного взводу групи інженерного забезпечення Збройних Сил України. На початку повномасштабного вторгнення був мобілізований до війська і до останнього подиху залишався вірним військовому обов’язку.
Народився і виріс Сергій у Новоселівці, а останні 15 років жив у Ватутіному. За кермом автомобіля пройшло багато років, адже він був професійним водієм. Добрий і чуйний, він ніколи нікого не образив ані словом, ані вчинком. Мав щиру вдачу і людяне серце, сповнене любові і співчуття до тих, хто у біді. Його доброзичливе ставлення до всіх, кого він знав, турбота про рідних, вірна дружба були безумовними правилами життя. Вдома на нього чекала мама, яка без сліз не прожила жодного дня, відтоді як перестала чути його голос. Хвилювалася донька, для якої спілкування із татом було надзвичайно цінним і важливим, останнім часом вони стали як ніколи раніше близькі один одному.
Не загоїться рана на серці мами. Не перестане стискатися від болю серце рідних і близьких у молитвах за упокій душі мужнього воїна. Нарешті він знайде свій вічний спокій на рідній землі. І ми не маємо права заспокоїтись, допоки ворог топче нашу Батьківщину своїми брудними чоботами, пропитаними кров’ю наших дітей, Захисників, залитими слізьми матерів. Ніколи не забудемо і не пробачимо! Низько схиляємо голови в пошані перед відважністю, стійкістю та хоробрістю нашого Героя-земляка, солдата Сергія Бірьова.
Вічна слава Герою!
