Зникла надія на повернення солдата Олександра Калюжного.
Трагічну звістку про його загибель повідомила Нововодолазька селищна рада.
Олександр Миколайович Калюжний, 01.05.1979 року народження, який віддано захищав нашу країну від ворожої навали, більше не вважається зниклим безвісти. Він загинув 14 квітня 2026 року в районі населеного пункту Стародубівка Донецької області.
Народився і виріс Олександр у селі Парасковія колишнього Нововодолазького району, а останні 23 роки свого життя мешкав у Новій Водолазі. У липні минулого року він долучився до лав Збройних Сил України.
Вдома на нього чекала родина. Дружина, син та донька досі не можуть повірити у невідворотність втрати найріднішої людини. Він завжди був опорою для сім’ї, добрим і турботливим чоловіком і татом, до якого можна звернутись за підтримкою і порадою, який завжди вислухає і допоможе. Серцем і душею вболівали за свого сина мама та тато, для яких він був люблячим і уважним сином. Щомиті подумки вони вболівали й переживали за нього, чекали на дзвінки, щоб почути рідний голос і переконатись, що все добре. Довгі місяці очікування давали надію, що він повернеться. Віра не згасала у серцях рідних, не дивлячись на те, що вони десь в глибині душі розуміли ті страшні обставини, через які з ним миттєво обірвався зв’язок...
Олександр був працелюбним і відповідальним, з 2008 року працював водієм-далекобійником. Його завжди поважали і цінували за досвід та порядність. Він проїхав за кермом тисячі кілометрів доріг, знову і знову повертаючись додому. На війні він теж був водієм, але це вже була не мирна, а військова професія, яка вартувала йому життя. А ще він любив працювати на землі, це було для нього і роботою і захопленням водночас. Мав свою ділянку та сільгосптехніку, на якій працював сам, вирощуючи зернові, дбаючи про майбутній урожай. Олександру завжди приносило задоволення бачити результат своєї праці. На жаль, не заколоситься більше поле, засіяне його дбайливими руками...
Водій аеромобільного відділення Збройних Сил України, солдат Олександр Калюжний пішов із земного життя, щоб жити вічно у серцях тих, хто його знав, поважав і любив. Схилімо голови в скорботі й жалобі й будьмо вдячні Герою за мужність воювати за мирне небо та світле майбутнє наступних поколінь.
Вічна слава Герою!
