Від імені Президента України державні нагороди родинам 14 поліцейських Харківщини, які героїчно загинули під час виконання службових і бойових завдань, вручили голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов та начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області Петро Токар.
З початку повномасштабного вторгнення рф понад 600 поліцейських Харківщини зазнали поранень під час виконання бойових завдань, 21 працівник поліції вважається безвісти зниклим, ще 24 — загинули. Про це повідомляє ГУ Національної поліції в Харківській області.
Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов зазначив, що з 24 лютого 2022 року Національна поліція стала невід’ємною складовою Сил оборони України:
«Саме завдяки поліцейським вистояв Харків і продовжує триматися Харківська область. Усі операції, які нині виконують військові, зокрема на Куп’янському та Ізюмському напрямках, а також на півночі регіону, здійснюються за безпосередньої участі Національної поліції. На жаль, ми маємо втрати. Кожен загиблий — це справжній Герой, який віддав найдорожче — своє життя — за незалежність держави та майбутнє нашої молоді. Від імені Президента України маю честь висловити слова вдячності вашим родинам».
Начальник поліції Харківщини Петро Токар наголосив, що подвиг кожного загиблого поліцейського назавжди залишиться в серцях колег і всього українського народу:
«Війна забрала у нас молодих, енергійних, відважних і перспективних хлопців. Вони навіки залишаться Героями. Ми віримо, що їхня жертва була недаремною, і завжди будемо поруч із їхніми родинами, готові надати всебічну підтримку та допомогу».
Відповідно до указів Президента України, за особисту мужність і відвагу, рішучість та сміливість, проявлені під час захисту державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність присязі та Українському народові, незламність духу й віру в Перемогу, державними нагородами відзначено загиблих поліцейських:
Олександра Іванова, Олександра Поповича, Олексія Кощія, Андрія Ладику, Максима Волика, Ігоря Іванчишина, Валерія Котенка, Дмитра Купріянова, Андрія Матвієнка, Валерія Мякшина, Богдана Тарусіна, Федора Тахтаджиєва, Сергія Філоненка, Дениса Котляра.
Нагадаємо, старший сержант поліції Олексій Кощій загинув 13 липня 2024 року під час виконання службових обов’язків. Саме в цей день війська рф нанесли ракетний удар по залізничній станції Буди Харківського району. Олексій разом із напарником оперативно прибули на місце російського обстрілу, щоб надавати допомогу людям. Через 20 хвилин ворог повторно вдарив по населеному пункту — цей вибух забрав життя Олексія.
Спогади про Героя зберігає на своєму офіційному сайті Головне управління Національної поліції в Харківській області:
Поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Харківського райуправління поліції №1 Олексій Кащій завжди був серед перших, хто реагував на виклики та допомагав людям у найнебезпечніших ситуаціях.
Його дружина, Анна Кощій, розповідає:
«Він був людиною честі. Понад усе любив свою роботу і залишався вірним Присязі. Працював віддано, отримав медалі за 10 років служби та за сумлінну службу — і дуже цим пишався. 24 лютого зранку йому зателефонував друг і сказав, що почалася війна. Олексій одразу зібрався й поїхав на роботу. Казав: “Я буду тут до останнього.” Ми з сином на кілька місяців виїжджали до Польщі, але він залишився служити».
За її словами, Олексій був світлим, щирим, справедливим і добрим. Завжди допомагав іншим, підтримував рідних. Любив риболовлю та активний відпочинок із родиною. Коли їхав на деокуповані території, завжди брав із собою солодощі, щоб пригостити місцевих дітей.
«Він казав: “Ти уявляєш, я приїхав, а там дітки біжать до нас, а в мене нічого немає.” І вже наступного разу купував солодощі, щоб пригостити їх. Він любив дітей… », — згадує Анна.
За кілька днів до трагедії родина разом відпочивала на природі.
«Олексій ловив рибу із сином, вони плавали у ставку. Я тоді подумала: “Боже, яке щастя, що ми всі разом…”»
У день загибелі Олексій був на чергуванні. Почувши перший вибух, Анна одразу зателефонувала чоловікові. Той повідомив, що разом із напарником вирушає на місце влучання. На місці поліцейські почали евакуацію мирних мешканців та надавали допомогу постраждалим. Та раптово відбувся повторний удар.
«Я знову зателефонувала — він уже не відповів. Тоді я зрозуміла, що сталося щось страшне. Кинулася до лікарні. Довго не казали, що трапилось. Не вірила, що він загинув. І досі не вірю. Ми жили один для одного. Найбільше шкодую, що під час останньої зустрічі не обійняла його. Тепер щоразу, коли бачу поліцейську машину, — шукаю його там…» — говорить Анна.
Колега загиблого, Олег Терещенко, розповідає:
«Олексій був прекрасною людиною. Часто звертався до нього за порадою — він добре знав усі нюанси роботи. Ми разом виїжджали на виклики. За 10 років служби я не чув жодної скарги на нього. Чесний, справедливий, професійний. Він завжди допомагав, ніколи не відмовляв. Я дуже сумую — він був не просто колегою, а справжнім другом. Таких людей — одиниці».
Інспектор Євгеній Файда також поділився спогадами:
«Олексій був людиною, на яку можна було покластися в будь-якій ситуації. Ми дружили сім’ями, разом відпочивали, їздили на риболовлю. У день його загибелі я був удома, почув вибух. Телефонував йому — без відповіді. Потім зателефонував напарнику — той сказав, що Олексія, ймовірно, вже немає. Я не повірив і одразу поїхав до лікарні. Там мені підтвердили найгірше…»
Поліцейський Олексій Кощій загинув, рятуючи людей. Йому назавжди залишилося 35 років. Без чоловіка залишилася дружина, а без батька — 10-річний син.
Указом Президента України старшого сержанта поліції Кощія Олексія Сергійовича нагороджено посмертно медаллю "Захиснику Вітчизни" та відзнакою Президента України "За оборону України". 17 грудня 2025 року ці нагороди отримали дружина і син Героя.
