Олег Кизь не виходив на зв’язок з 15 листопада 2024 року. Весь цей час рідні наполегливо шукали його серед живих. Але дива не сталося...
Про загибель Захисника повідомила Нововодолазька селищна рада:
Скільки б часу не минуло відтоді, як зник зв’язок з воїном, надія на його повернення живе у серцях тих, хто його чекає. І поки немає підтвердження загибелі, серце не перестає вірити. А потім воно не може прийняти втрату, бо неосяжне горе сягає найглибших закуточків душі, в яких пам’ять вперто зберігає рідний образ.
Один рік та три місяці вважався зниклим безвісти водій стрілецького відділення стрілецької роти Збройних Сил України Олег Юрійович Кизь, 17.07.1976 року народження.
Він загинув 15 листопада 2024 року в районі населеного пункту Зелене Харківської області внаслідок артилерійського обстрілу з боку противника. І увесь цей час сім’я дуже на нього чекала і сподівалась на диво. Донька та дружина не припиняли пошуки, намагались знайти інформацію, публікували оголошення, моніторили групи в соцмережах, де містяться дані про полонених. Але не судилося, ніякі зусилля не приносили бажаного результату. Та вони відганяли геть думки про непоправну втрату.
Олег Кизь дуже любив свою сім’ю. Тож не вистачає слів, щоб передати розпач і біль близьких. Як не вистачає тата 11-річному синові, як плаче за татусем донька, як шкодує, що він не побачить, якою зростає його люба онучка. Як не може стримати сліз дружина, адже вона втратила рідну, кохану людину. Вже ніколи разом вони не зможуть долати труднощі, ставити на ноги сина і радіти його успіхам, підтримувати доньку, турбуватися про дітей й тішитися з онуками. Та найтяжче мабуть мамі нашого Героя, бо немає страшнішого горя, ніж хоронити свого сина.
Народився і виріс Олег Юрійович у селі Ватутіне, а потім, створивши сім’ю, жив у с. Бірки колишнього Зміївського району. І де б він не був, де б не працював, всюди його поважали і цінували за порядність, доброзичливість та готовність прийти на допомогу у важку хвилину. Він був стриманим, але мав величезну силу духу й нестримне бажання бути підтримкою і опорою для близьких. Його доброта і щедрість були такими, що рідні ніколи цього не забудуть.
Старший сержант Олег Кизь загинув в бою за Україну, під час виконання бойового завдання. Світла пам’ять про нього залишиться в серцях рідних, побратимів і всієї нашої громади, адже саме тут його душа знайде вічний спокій. Його подвиг – це нагадування про ціну нашої свободи та про наш обов’язок бути вдячними і берегти мир, за який він віддав життя.
Вічна слава Герою!
