Футбол є чи не єдиним видом спортивного дозвілля, який залишається популярним вже близько 100 років. В футбол свого часу грали не тільки батьки та діди сьогоднішньої дітвори, а навіть і прадіди!
Про те, як розвивається цей вид спорту у Нововодолазькій громаді, розповів в інтерв’ю для сайту “Водолага Інфо” тренер Нововодолазького селищного фізкультурно-спортивного клубу “Юність” Ігор Золочевський.
- Ігоре Олексійовичу, як давно існує ваш клуб? Хто в ньому займається футболом?
- ФСК “Юність” був створений у 2004 році як громадська організація за юридичної підтримки Нововодолазької селищної ради. Сьогодні тут тренуються як дорослі гравці, так і діти віком від 5 до 18 років.
- Розкажіть про досягнення ваших вихованців. Чи мають вони можливість в перспективі займатися професійним футболом?
- За час існування клубу у нас зібрано близько 200 кубків з різних куточків країни. Наші діти грають на першість Харківської області, беруть участь в турнірах, які проходять в різних містах України, грали в міжнародному турнірі у Польщі. Два роки тому отримали титули чемпіонів турніру “Харків незламний” в кількох вікових категоріях. В цьому сезоні у фінал турніру пройшла одна з команд нашого клубу (гравці 2012-2013 рр. народження). Сподіваємось на перемогу у вирішальному матчі, який відбудеться післязавтра.
Загалом ми даємо нашим вихованцям хороший старт, і хто має здібності та бажання, можуть надалі розвиватися у професійному футболі.
Так, наприклад, колишні вихованці ФСК “Юність” грають в клубах вищої ліги, грали також у складі збірної команди України. Зараз двоє наших хлопців закінчили олімпійську школу резерву футзалу і долучилися до хороших команд. Серед здобутків наших гравців вікової категорії 18-27 років - кубок Неймара з поїздкою до Бразилії. І це - лише невеликий перелік спортивних досягнень.
Ігор Золочевський
- Чи стикаєтесь зі складнощами щодо екипірування дитячих команд, утримання поля, організації поїздок на змагання? Як взагалі вирішуєте ці потреби?
- Нововодолазька селищна рада і її голова Олександр Єсін завжди допомагають клубу транспортом для поїздок дітей на турніри. Крім того, нам надали приміщення, в якому є перевдягальня, тренерська та учбова кімнати. Селищна рада допомагає нам проводити турніри, купує для клуба сітки, м’ячі, утримує поле.
Нас також активно підтримують місцеві підприємці. І ми дуже вдячні їм за цю увагу до розвитку дитячого футболу.
Звісно, і батьки сприяють розвитку клубу, але головне, що вони підтримують бажання дітей займатися спортом, приводять їх до клубу і пояснюють малечі, наскільки важливо розвиватися фізично.
Батьки і наші спонсори часто їздять з дітьми на турніри, щоб підтримати команди під час гри.
Безумовно, ми дуже вдячні і нашим захисникам за те, що маємо безпечні умови для тренувань дітвори. До речі, зараз дуже багато колишніх вихованців клубу служать у війську, стоять на захисті України. Чимало з них вже мають поранення. На жаль, на війні загинув колишній вихованець нашого клубу Слава Рибальченко.
- Як вам вдається в епоху гаджетів долучати дітей до спорту?
- Чесно кажучи, це нелегко. В цьому році у нас займається близько 90 дітей. В минулому році було значно більше. Якщо дитина занурилася у віртуальний світ гаджетів, то її відтіль дуже складно витягнути в реальність та ще й долучити до активного способу життя. Звісно, розмовляємо з дітьми, пояснюємо важливість спорту. Ми не прагнемо зробити з усіх вихованців клубу професійних спортсменів, бо не всі мають відповідні здібності та цілі в житті. Перш за все, ми прагнемо навчити дітей тим навичкам, які точно стануть їм у нагоді в дорослому житті, яку б професію вони не обрали.
Отже, ми розвиваємо у дітей дисципліну, без якої дуже важко досягти чогось у житті. Ще розповідаємо їм про правила здорового способу життя. Ми хочемо, щоб наші вихованці виросли здоровими, гарними і активними людьми, щоб любили своїх батьків, рідну Нововодолажчину і Україну. Наші тренування не обмежуються суто вправами з м’ячем. Ми даємо їм навички загальнофізичного розвитку, а між іншим навчаємо і тому, що потрібно у повсякденні. Буває, говоримо про правила дорожнього руху, а, буває, перевіряємо таблицю множення. Словом, допомагаємо дітям отримувати ті знання, які є актуальними в іхньому віці. Часто проводимо профілактичні бесіди про шкоду алкоголю, куріння, наркотиків. Якщо помічаємо, що в когось із старших вихованців з’явилися шкідливи звички - переконуємо відмовитися від них. Якщо дитина нехтує цими порадами, можемо навіть відрахувати з клубу.
Ми стараємось сприяти різнобічному розвитку наших дітей. Завжди тішимося, коли вони знаходять час та бажання займатися і в інших гуртках, яких зараз у Новій Водолазі досить багато. Дітвора захоплюється танцями, співом, бере участь у патріотично-військовій грі “Джура”, пробує свої сили у важкій атлетиці, інших видах спорту... До речі, в деяких спортивних секціях дітей тренують колишні вихованці нашого клубу. А ми часто відвідуємо конкурси та змагання, в яких беруть участь наші вихованці, підтримуємо їх. Ходимо також на випускні бали в школах, аби помилуватися, якими гарними виросли наші хлопці і дівчата.
- У вас і дівчата займаються футболом? Маєте дівочу команду?
- На жаль, дівочої команди наразі немає, дівчата грають разом із хлопцями. Але у них є можливість брати участь в змаганнях дівочих команд. Нещодавно вони грали за Харків в турнірі на першість України, який проходив у Горішніх Плавнях. Деякі з наших вихованок вже грають за кордоном.
- Як відгукуються батьки про вашу роботу?
- Я сподіваюсь, позитивно. Принаймні вони знаходять час, аби привезти дітей на тренування і забрати потім додому. Адже у нас в клубі займаються не тільки місцеві діти з Новоселівки та Нової Водолаги. Багато дітей батьки привозять на тренування з Ватутіного, Просяного, Станичного, Сосонівки, Ордівки. Старші вихованці влітку вже їздять самостійно.
Тренери ФСК "Юність" Роман Ольховський і Ігор Золочевський
- Як, на ваш погляд, змінився дитячий футбол порівняно, наприклад, з футболом у часи вашого дитинства?
- Звісно, суттєво покращилися умови для гри - з’явилося багато зручних майданчиків, стали набагато якіснішими м’ячі, футбольна амуніція - щитки, гетри, бутси тощо. Все це дітям зараз доступно, а ми про таке могли тільки мріяти.
Але азарту, як мені здається, в часи мого дитинства було більше, ніж зараз. Навіть перші вихованці нашого клубу 20 років тому були набагато азартнішими. У нас на тренування діти велосипедами з’їжджалися з навколишніх сіл, очі в них горіли, вони раділи новій формі, перемогам. А як переживали поразки!
Зараз тренерам треба багато працювати, щоб дитина загорілася грою або взагалі не занурилася у гаджети. Сучасні діти менш емоційні, ніж були ми в дитинстві. Може, часи такі... А, може, причина в тому, що зараз проводиться набагато більше турнірів різного рівня, ніж це було раніше.
Раніше змагань було мало, діти зазвичай грали між класами чи місцевими школами, а виїхати навіть на першість області вдавалося нечасто. Звісно, за результати кожної гри в таких турнірах дуже переживали, бо коли ще вдасться поїхати... А зараз турнірів дуже багато, нас запрошують на змагання і в Мерефу, і в Харків, і на Закарпаття, їздили вже і у Варшаву. Так що дітям нема коли сумувати, якщо невдало зіграли, бо на горизонті вже нові змагання і нові шанси на перемогу!
Як би там не було, футбол залишається футболом. Кожному поколінню дітей він дає друзів, відчуття командної підтримки, фізичний розвиток, навички самодисципліни і вміння приймати рішення. А це має цінність в будь-які часи.
Інтерв’ю провела Тетяна Буряковська
