Євген Кравцов захищав Україну з початку повномастабного вторгнення рф.
Сумну звістку про його загибель повідомила Нововодолазька селищна рада.
Щоразу, як з фронту приходять сумні звістки, як помирають наші Захисники від поранень в лікарнях, не подолавши хворобу, - болить душа та стискається серце. Й чим менше прожив на цьому світі наш мужній воїн, тим більший розпач охоплює. Сьогодні Нововодолазька громада знову в жалобі. В останню путь проводжатимемо Героя, якому було лише 24 роки. Молодший сержант, інструктор групи інструкторів Сухопутних військ Збройних Сил України Євген Миколайович Кравцов, 11.06.2001 року народження, родом з нині окупованої Луганщини. У нашій громаді живуть його рідні. Поховання відбудеться в селі Бахметівка Староводолазького старостинського округу.
Євген Кравцов зустрів початок повномасштабної війни, перебуваючи на строковій службі та, не вагаючись, вирішив підписати контракт. У його палкому серці, сповненому любові до Батьківщини, з’явилось непереможне бажання захищату рідну землю від ненависного ворога. Він мав непосидючу вдачу, зажди був сміливим і рішучим не по роках. Народився і виріс Євген в с.Закотне Луганської області. Там, на окупованій території, залишилися його рідні та близькі, вся дружна сім’я, а головне мама, для якої він завжди був опорою і підтримкою, надійним захистом від усіх життєвих негараздів.
У Новій Водолазі живе Євгена тьотя, як лагідно він її називав, у селі Стара Водолага - двоюрідна бабуся, яка, як і тьотя, була із ним постійно на зв’язку, хвилювалася. Вони пам’ятають, яким він був у дитинстві – енергійним, доброзичливим і щирим. Таким і залишився, таким його пам’ятатимуть рідні, друзі, а ще побратими, які не шкодують вдячних слів та схвальних захоплених відгуків на адресу Євгена. Він умів по справжньому товаришувати навіть із старшими за віком, був готовий завжди підтримати, увійти в положення, взяти на себе навіть більше, ніж його просили.
За час служби Євгену довелось виконувати складні та ризиковані бойові завдання. У складі штурмової бригади «Скеля» він не раз дивився в очі смерті, небезпека чатувала на кожному кроці. Та не лише випробуваннями був сповнений його військовий шлях. Саме на війні він зустрів своє кохання, дівчину, яка теж одягла однострій й захищає нашу державу. Вони так добре один одного розуміли й підтримували, будували плани на майбутнє. Для неї втрата коханого – це непоправне горе, яке перекреслило всі мрії, позбавило можливості дихати вільно та дивитись у майбутнє з оптимізмом.
17 листопада з Євгеном було втрачено зв’язок і за кілька днів рідні почали бити на сполох. Як виявилося, несумісні із життям поранення він отримав на Харківщині, а потім було кілька складних операцій у Дніпрі та Вінниці. Серйозна черепно-мозкова травма та ампутація кінцівки, тяжкий стан, з якого лікарям, на превеликий жаль, не вдалось вивести Героя на шлях одужання. 29 листопада Євген помер, перебуваючи у військово-медичного клінічному центрі.
Символічно, що рік тому, саме 29 листопада, за проявлену мужність та успішне виконання бойових завдань він отримав нагороду –почесний нагрудний знак «Золотий Хрест». Його внесок у таку жадану нами Перемогу вписаний у історію цієї жорстокої несправедливої війни. Він віддав заради миру своє найцінніше – молоде життя. Низький уклін, пошана і вдячність молодшому сержанту Євгену Кравцову за приклад відваги й патріотизму.
Вічна слава Герою!
